«Українська» Соната

Frissítve: 2 nap

«Українська» Соната

Автор: Михайло Вігула


Абсолютно цікавим явищем сьогодення є те, що при всьому різноманітті музичних стилів, мистецьких експеримантальних напрямків, тощо, вже саме слово «українська» налаштовує пересічного слухача, або навіть виконавця на щось фолькове, на щось з таке де яскраво виділені відтінки народної музики. У словосполучені «Українська» соната, мимоволі більшість слухачів навіть недочитують до слова «Соната», ніби знаючи про що буде твір або в якому він стилі. Хоча саме друге слово у цьому сполучені є домінуючим. А якщо додати ще гітарна українська соната, або для «Українська» соната для гітари соло, то тут взагалі всі пережитки минулого, всі кліше та уявні шаблони стають однозначними. А чому так? Це питання цікавило мене вже досить давненько. Про хід моєї дослідницької діяльністі я поділюсь в майбутньому. Адже творчість Бортнянського, Лисенка, Дремлюги вимагає більш детального та об’ємного аналізу. Пошук сонат для (класичної) гітари соло українських авторів виявився кропіткою справою результатом якої стало значне збагачення мого особистого виконавського репертуару.

Головною метою даного матеріалу, є те, що я б хотів привернути більше уваги сучасних виконавців до творів у формі сонати композиторів з України. В останні роки я займався колекціюнуванням Сонат для гітари соло українских авторів, ця діяльність виявила декілька цікавих фактів: українські гітарні композитори більше полюбляють форму Сонатини (одночастина сонатина з середнім розділом тріо), до 80-х років ХХ століття переважна більшість Сонат це були переклади, саме у творах у формі Сонати практично відсутні ознаки парафразності на етно мотиви! Саме оцей, останній момент мене і зацікавив особливо.

В період з кінця ХХ ст. і початку ХХІ століття народилися знакові Сонати для української гітарної музики, зокрема Соната Анатолія Шевченка, Соната «Characteristica» Андрія Андрушка, Соната «Замкненість» Михайла Вігули. Були написані цикли: 7 сонат для гітари соло Юрія Стасюка та Сонатини Олега Солов’яненка. Окремої уваги заслуговують камерно інструментальні сонати А.Андрушка Соната «Danger» (для дуету гітар) та Соната Аліни Бойко (для скрипки і гітари). Соната А.Бойко була нагороджена Дипломом II Міжнародного конкурсу "Дуеттіно" (Череповець, Росія, 2003). Серед нових прем’єрних творів для гітари соло варто відзначити Сонату Олени Хоменко та Сонату №2 М.Вігули.

Серед вище згаданих композицій можливо найбільш «народною», чи хоча б наближеною до народної музики є друга частина з Сонати №4 Ю.Стасюка, де в середньому розділі другоє частини з’являється яскраво виражена коломийка. Щодо інших творів, то це повний спектр та різноманіття стилів, напрямів, експериментальних пошуків побудованих на новітній сучасній оригінальній авторській музиці, і в жодному разі не обробки народної музики. Наприклад: Соната А.Шевченка це блискуче поєднання новітніх напрямків класичного модерну з абсолютною романтикою, Соната А.Бойко це неокласика з усіма драматичними прийомами, які є притананними епосі гітарного Відродження, Соната «Charaheristika» А.Андрушка це сучасна музична мова з яскравим впливом важкого року (стилю: метал), Соната «Замкненість» М.Вігули це поєднання сучасноє музики з виконавськими гітарними ефектами (golpe, flaggolette, pizz.), Соната О. Хоменко я експериментальним пошуком музичної мови з елементами полістилістики. З детальним аналізом вказаних сонат українських композиторів період з кінця ХХ ст. і початку ХХІ століття, я знову ж таки ознайомлю при нагоді.

Висновок. Українська класична гітарна музика необмежується тільки аранжуваням українського фольклору, а саме слово «Українська» не є синонімом до слова «народна».

  • Spotify
KONTAKT

© 2020 by Vihula Mihajlo

This site was designed with the
.com
website builder. Create your website today.
Start Now